Ілюстровані

Ми вирушили в Індію 20 грудня. Наша мандрівка була спланована так, щоб побачити Гімалаї, потусуватися на вулицях Калькутти і зануритися в океан.  Подорож почалась з суттєвої затримки (понад 6 годин) рейсу компанії «Аеросвіт». Та завдяки цьому вдалося побачити Делі. Столиця Індії мені не сподобалася. Брудно, індуси в дранті гріються біля вогнищ. Місто схоже на смітник, де живуть 10 000 циган.




Наступного ранку ми вилетіли до Багдогри. Наша мета – гірське королівство Сіккім, яке в 70-х роках ХХ століття відмовилося від незалежності і приєдналося до Індії. Подорож від Багдогри до Рампо, прикордонного містечка Сіккіму, зайняла 4 години. Там ми отримали перміти (дозволи) на перебування і зупинилися в Гантоці, столиці Сіккіму.



Це містечко в горах часом нагадує Крим, часом Рахів, а під ранок, коли прокидаєшся від півнів, – карпатське село. Вдень +16, +18, вночі прохолодно – -2. Готелі не обігріваються, та виручав спальник.

У цьому штаті панівна духовна течія – буддизм ваджраяни, тибетська версія буддизму на основі релігії бон, яку сповідували тибетці, перш ніж відкрили вчення Гаутами. У Сікіммі багато буддистських монастирів, а їх відвідання – традиційна туристична розвага. Ми були в Родонзі (за 30 км від столиці) та  Румтеці.






Монастир у горах – це не тільки шлях до просвітлення, а й культурно-торговий осередок. Коли ми були в Родонзі, там саме проходив ярмарок: десяток наметів, у яких можна попоїсти чи прикупити собі дешевого китайського дріб'язку. Ярмарок – це яскрава ілюстрація колеса сансари, яке купує всіх охочих на ілюзійні принади. Дуже простий шлях стати щасливим без надмірної духовної праці – просто купи собі щось. І маленькі ченці вибирають войнушки та пістолети, а не духовний шлях.  Цікаво, що в таких місцях позначилися глобалізація світу і популярність масової культури, – у наметах можна купити  людину-павука,  Діву Марію чи Ісуса.



Та Гантоком наша подорож тільки починалася. Далі нас чекав Пелінг, колишня столиця Сіккіму, Даржлилінг і Калькутта.