Brandcom at Facebook Brandcom at Twitter RSS
2009/11/27

Інтернет – це

панацея чи плацебо?

В самий розпал економічної кризи, коли здавалось, що рекламісти працюватимуть за їжу, а Клієнти ще століття будуть затверджувати річні плани, в зимовому повітрі виник Привид нових медіа в Інтернеті. Не зважаючи на паніку, яка вирувала навколо, Привид виглядав повним енергії та задоволення. Потягнувшись і хруснувши своїми цифровими кістками він сів на лавочку в парку Шевченка, дістав нетбук і відправив всім всім листа з одним словом: «Я – ваша панацея». Через пару годин паніка почала спадати, а на наступний день з снігу, як підсніжники почали виростати агентства Інтернет-реклами та департаменти нових медіа в традиційних агентствах, а PR спеціалісти терміново почали реєструватися в ЖЖ та на Твіттері. В зимовому повітрі запахло весною, а криза здавалось ось-ось відступить. Та чи можна вірити Привиду який розсилає спам?



Відразу заявлю про свою позицію – я ні в якому випадку не збираюсь применшувати значення нових медіа та Інтернету. Та в мене вкладається враження, його можливості в цій країні на даному етапі розвитку переоцінюються. Для багатьох він став таким собі воскресінням Лазаря. Чудом, в яке вірять, та осмислюють критично. Мета цієї колонки – розглянути феномен Інтернету, побачити його сильні та слабкі сторони і зрозуміти наскільки він може бути корисний і ефективний для українського бізнесу.

Почнемо зі статистики. Згідно з останніми даними компанії Gemius Україна аудиторія українського Інтернету – 7 300 000 реальних юзерів, із них 57% - чоловіки, 43% жінки. Український Інтернет доволі молодий – 66% користувачів до 34 років і небагатий – 33,6% з них не працюють, а серед тих хто працює тільки 6% заробляє більше восьми тисяч гривень в місяць. 85% користувачів Інтернету потрапляють до нього з дому, а у 46,8% цей дім знаходиться в Києві чи Київській області. Близько 75% користувачів Інтернету, зареєстровані в соціальних мережах, а 63,3% з них - одразу в декількох. За даним компанії Yandex українці ведуть блоги на livejournal.com та mail.ru (по 25 000 активних блогів на кожній площадці) , 14 000 блогів розміщені на автономних площадках, а 15 000 використовують Twitter. 16% українців які активно користуються Інтернетом – цифра доволі приваблива. 

Та чи варта шкура вичинки? Спеціалісти з маркетингу знають, що при відностно не великих бюджетах інтеренет-кампаній, вартість контакту в павутинні дорожча за телебачення. Є ще інший бік – складність роботи в мережі. Реальність цієї віртуальності в тому, що Інтернет – це середовище середовищ з безкінечною кількістю каналів, авто тиражування контенту та зворотнім зв’язком. По суті – Інтернет це копія нашого життя з його розмовами, шопінгом, сексом, кіно та … список можете продовжувати самостійно. Ефективна робота з цим медіа каналом потребує чимало зусиль. Наведу простий приклад, два роки тому, після того, як ми відкрили коментарі на нашому корпоративному сайті, його почали спамити. Щодня під новинами компанії з’являлось 60-70 спам повідомлень. Для вирішення пробелеми довелося відірвати від виконання безпосередніх обов’язків співробітника агентства. На це пішло два дні. А якщо б кількість відвідувачів була 20 000 людей в день? 

Ще одна риса Інтернету, яка ускладнює роботу з ним – це постійні зніми. Передбачити, на який сайт стане популярним чи в яку гру будуть гратися мільйони майже не реально. Скажіть, будь ласка, хто в Україні рік тому міг прогнозувати шалену популярність twitter.com, і де зараз знаходиться мережа для професіоналів www.profeo.com.ua

Окремо – про блоги. Як на мене, прогнози щодо того, що блоги чи так звані нові медіа з’їдять традиційні ЗМІ – безпідставні. Для цього блогам потрібна чітка бізнес модель, яка описує аудиторію, способи монетизації, можливості створення контенту. Наш досвід в цій сфері (8-м потужних інформаційних ресурсів для комерційного сектору за чотири роки) каже: «Якщо ви хочете зробити свій ресурс помітним, то одного блогера, навіть супер пупер експерта недостатньо». Зважайте також на те, що більшість українців (та й не тільки українців) розглядають Інтернет як безкоштовну медіатеку і платити за контент вони не готові. З газетам чи журналами простіше – її можна хоча б потримати в руках. Інша справа, що під тиском нових медіа традиційні ЗМІ будуть все більше змінюватися, додаючи інтерактив, відео та інтегруючись з іншими Інтернет сервісами. Прекрасним прикладом вважаю mmr.net.ua, який автоматично забирає нові записи з сайту нашого агентства і публікує їх у відповідному розділі у себе. Майбутнє масс-медіа – за конвергенцією і за пару років справді до інформації можна буде підключитися навіть за допомогою праски. Та не в Україні. 

Основними перепонами, на думку компанії Gfk, для перетворення Інтернету на масовий інформаційний канал є погана інфраструктура зв’язку та комп’ютерна неграмотність українців старшого віку, які складають левову частку жителів нашої Батьківщини. І якщо питання з інфраструктурою може вирішити бізнес (наприклад, через шляхом освоєння частот, які належать військовим), то питання грамотності – в компетенції держави. А це значить, що радикальних проривів не буде. Навіть навпаки, прийняття Верховною радою в другому читанні закону №3271, що дозволяє жорстоко регулювати Інтернет, може сприяти певній маргиналізації процесу. 

Та якщо ви вирішили використовувати Інтернет, як один із медіа каналів, даю вам три рецепти для ефективної роботи: 

 1) Навчіться працювати з технологіями. До того моменту, доки ви самі не заведете собі твіттер, не заллєте пару відео на Youtube і не організуєте rss, ви не зможете адекватно оцінити це середовище. Але, гарантую, що вам це сподобається. 

2) Перетворюйте комунікацію на гру. Інтернет дає широкий простір для інтерактивної взаємодії і цим гріх не скористатися. 

 3) Створюйте цінність, а не спам. Що ваша компанія може дати Інтернет юзерам, крім корпоративних новин? Може калькулятор, який рахує відсотки по кредиту? Чи ексклюзивну інформацію про подію, спонсором, якої ви стали? Та і на останок. 

Сьогодні, в наших реаліях, Інтернет, це швидше плацебо, а не панацея. Пам’ятайте, що сталося з Гамлетом, який повірив Привиду?


Написано для www.mmr.net.ua
| |